Великопосна екологічна ініціатива 2011 р. Б.
Великопосна екологічна ініціатива 2011р. Б.
“Зелений Великдень: екологічне навернення задля воскресіння довкілля”
З благословення правлячого Архиєрея Івано-Франківської єпархії УГКЦ Кир Володимира (Війтишина), Екологічний центр Івано-Франківської єпархії і Мальтійська Служба Допомоги, за сприяння Бюро УГКЦ з питань екології, розпочали в часі Великого посту екологічну ініціативу “Зелений Великдень: екологічне навернення задля воскресіння довкілля”.
Мета ініціативи полягає в тому, щоб спричинитися до поглиблення свідомості щодо відповідальності за створений Богом світ та шляхів її здійснення у повсякденному житті кожної людини.
Сиропусна Неділя
Сиропусна Неділя
(прощення)
"Сказав Господь: Коли ви прощатимете людям їхні провини, Отець ваш небесний простить і вам. А коли ви не будете прощати людям, і Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє лице, щоб було видно людям, що вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову і вмий своє лице, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що в тайні; і Отець твій, що бачить у тайні, віддасть тобі. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють стін і не крадуть. Бо де твій скарб, там і твоє серце буде."
(Мт. 17 зач.; 6:14-21)

Остання неділя, що готує нас до Святої Чотиридесятниці, називається Неділею прощення, бо саме цього дня Церква закликає всіх вірних до взаємного примирення, щоби принести жертву, гідну покаяння: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт. 6: 23-24).
У цей день ми пригадуємо всіх, хто вчинив нам кривду, чи кого скривдили ми, щоби бодай подумки щирим жалем примиритися з ними. Однак, чи спадало нам на думку примиритися з Божим творінням («братами нашими меншими») за шкоду, завдану природному довкіллю, тим паче, що цього дня також згадуємо вигнання Адама з раю? Чи задумувались ми, як важко вимушена страждати Земля через наші гріхи, які не є чимось локальним, але мають універсальний характер і згубно впливають на все Боже створіння – природу: «За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе» (Бут. 3: 17), – та: «…Все сотворіння разом по нині стогне і разом страждає у тяжких муках» (Рим. 8: 22).
1-а Неділя Великого посту
1-а Неділя Великого посту
"В той час вирішив Ісус піти в Галилею. І, найшовши Филипа, мовив до нього: Іди за мною. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: Ми найшли Того, про Якого писав Мойсей у законі і пророки — Ісуса, сина Йосифа, з Назарету. Натанаїл сказав йому: Що доброго може бути з Назарету? Мовив до нього Филип: Прийди і подивися. Ісус, побачивши, що до Нього надходить Натанаїл, сказав про нього: Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства. Натанаїл сказав: Звідкіль Ти мене знаєш? У відповідь Ісус сказав йому: Перше, ніж Филип тебе покликав, я тебе бачив, як ти був під смоковницею. Натанаїл відповів йому: Учителю, Ти — Син Божий, Ти — цар Ізраїля. Ісус у відповідь сказав йому: Тому що я мовив до тебе: Я бачив тебе під смоковницею — віруєш; побачиш більше, ніж те. І сказав до нього: Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина Чоловічого."
(Ів. 5 зач.; 1: 43-51)
На самому початку євангельського читання Першої Неділі Великого посту святий апостол і євангеліст Іван розповідає про покликання Ісусом Филипа: «Іди за мною» (Ів. 1: 43), – який, в свою чергу, не обмежується власним вибором, а заохочує взяти участь у спасенному ділі Месії ще й Натанаїла.
У світлі цієї розповіді про покликання перших апостолів, було б доречним задуматись і над покликанням християнина у сучасному світі.
Окрім загального покликання до святості життя та спасіння, в контексті глобалізації екологічної кризи, з новою актуальністю постає питання щодо екологічного покликання християн.
Вже з перших сторінок Святого Письма ми довідуємось не тільки про джерело нашого бутя – Бога Творця, але й про своє покликання у створеному Ним світі: людина покликана “порати і доглядати” (Бут 2, 15) світ Божого створіння – природу.
“Порати і доглядати” аж ніяк не може означати руйнування Землі і знищення її екологічних систем, але є завданням турботливого збереження і вдосконалення створіння, завданням відповідальної співпраці у реалізації творчого задуму Бога. Воля Творця полягає в тому, щоб людина відносилась до природи як добрий господар і як “обачливий та мудрий охоронець, а не як експлуататор і безоглядний руйнівник” (Енцикліка Redemptor Hominis, 4 березня 1979 р.). У східній Церковній традиції природа завжди сприймалась як нерукотворний храм Божий, в якому ми, люди, повинні виконувати функцію священика – служити Богові, провадячи все створіння до остаточної мети.2-а Неділя Великого посту
2-а Неділя Великого посту
"В той час, коли прийшов Ісус до Капернауму, чутка пішла, що Він у домі. І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; і Він промовляв до них словом. І от прийшли до Нього, несучи розслабленого; несли його четверо. А що задля народу не могли принести до Нього, розкрили стелю над місцем, де Він був, і через отвір спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. Ісус, побачивши їхню віру, каже до розслабленого: Сину, відпускаються тобі твої гріхи. Були ж деякі книжники, що сиділи там і думали собі: Як може Цей так говорити? Він богохулить! Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? Ісус вмить збагнув духом, що вони таке собі думають, і каже до них: Чого таке мислите у серцях ваших? Що легше сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, чи сказати: Встань, візьми своє ліжко і ходи? Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має на землі владу відпускати гріхи, — мовить до розслабленого, - кажу тобі: Встань, візьми своє ліжко і йди додому. Встав той і зараз же взяв ліжко, і вийшов на очах усіх; і дивувалися всі, хвалили Бога і казали: Ніколи ми такого не бачили."
(Мр. 7 зач.; 2: 1-12)
Шлях людини до Бога – свого спасіння – зовсім не легкий, і це чудово видно із сьогоднішньої Євангелії. Скільки зусиль довелося докласти паралізованій людині, щоби постати перед Ісусом: він залучив до цього аж чотирьох своїх друзів, з їх допомогою дістався даху будинку і, крізь розібрану ними ж стелю, спустився у середину дому. Бачимо, що цьому недужому «щастя не впало з неба на голову», а радше навпаки, він сам мусів забратися на стріху, щоби впасти своєму Щастю (Христові) до ніг.
Так, паралітик міг би як і всі решта чекати в черзі до Ісуса, нарікаючи: «О, як це довго!»
3-я Неділя Великого посту (Хрестопоклонна)
3-я Неділя Великого посту (Хрестопоклонна)
"В той час наказав Ісус своїм учням: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромиться Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами. І сказав їм: Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Царства Божого, що прийде у могутності.
(Мр. 37 зач.; 8:34–9:1)"
«…Слово про хрест, – каже апостол Павло у першому посланні до Коринтян, – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа» (1 Кор. 1: 18).
Чи не звикли ми розмежовувати наше духовне життя як християн та суспільно-політчну діяльність як громадян? Чи бува помилково не протиставляємо ми Бога безтілесного – матеріальній природі?
Однак, «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, – і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жадне тіло не величалося перед Богом» (1 Кор. 1: 27-29).
4-а Неділя Великого посту

"Одного разу чоловік якийсь прийшов до Ісуса і, кланяючись йому, сказав: Учителю, я привів до тебе сина мого, що має німого духа, і де тільки його вхопить, кидає його об землю, так що він піниться, скрегоче зубами і ціпеніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та вони не могли. Він у відповідь каже їм: О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть його до мене. І привели його до нього. Як тільки дух побачив його, зараз же потряс ним, і той повалився на землю, запінився і почав качатися. Він спитав його батька: Скільки часу, як це йому сталося? — З дитинства, відповів той. Часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Якщо можеш, поможи нам, змилосердися над нами. Ісус каже йому: Якщо можеш? Все можливе тому, хто вірує. І вмить батько хлопчини скрикнув крізь сльози: Вірую, поможи моєму невірству! Ісус, бачачи, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього і не входь більше в нього. І, закричавши та сильно ним стрясши, вийшов з нього. І той став, мов мертвий, і багато-хто казали: Він умер. Ісус узяв його за руку, підвів його, і той встав. Коли він увійшов у дім, учні питали його на самоті: Чому ми не могли його вигнати? Він відповів їм: Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб хто знав, бо він навчав своїх учнів і казав їм: Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і три дні після того, як його уб’ють, він воскресне."
(Мр. 40 зач.; 9: 17-31)
У сьогоднішній Недільній Євангелії бачимо, як Божа могутність зустрічається з людською слабкістю: безсилля апостолів перед духом німим та глухим, яке Христос, хоч з докором, проте терпеливо виправляє, і невірство батька, всупереч якому Ісус все ж таки зцілює біснуватого хлопця.
Усі попередні Неділі ми наголошували на наших обов’язках перед Богом Творцем щодо довкілля і роздумували над тим, що ми повинні робити, аби принести плід гідний екологічного покаяння – екологічне навернення. Однак, подібно до апостолів і батька біснуватого сина, ми так само чуємось безсилими перед закликом Церкви: нам ніяк не вкладається в голову наше екологічне покликання; ми не бачимо нічого Божого у природному довкіллі; не розуміємо власної вини у глобальних екологічних катастрофах; поняття не маємо про можливі шляхи виходу з екологічної кризи, та й взагалі, здавалося б, «як можна говорити про ощадне використання природних ресурсів, коли ми і так живемо як жебраки?»
5-а Неділя Великого посту
5-а Неділя Великого посту
"
Одного разу Ісус, взявши дванадцятьох, почав їм говорити, що з Ним має статися: Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його поганам, і насміхатимуться з Нього, і уб’ють, і по трьох днях Він воскресне. Яків та Іван, сини Заведея, підходять до Нього і кажуть Йому: Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, чого попросимо. Він їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам? – Дай нам, ті Йому кажуть, щоб ми сиділи один праворуч, другий ліворуч тебе у твоїй славі. Ісус сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, і христитися хрищенням, яким я хрищуся? Вони Йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п’ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. Сидіти ж праворуч мене чи ліворуч – не моє дати вам, а кому приготовано. Почули про те десятеро, і обурились на Якова та Івана. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких уважають князями народів, верховодять ними, і їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-поміж вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Бо Син Чоловічий не прийшов на те, щоб Йому служити, лише щоб служити і віддати своє життя як викуп за багатьох.
(Мр. 47 зач.; 10: 32-45)"
З наближенням повноти часу, Христос попереджає апостолів про свої страждання і хресну смерть, які неминуче торкнуться і самих учнів.
Подібно, в ознаках сучасної екологічної кризи можна відчитати виразне попередження про передчасне знищення людиною природного довкілля, якщо вона не припинить вести безвідповідальний споживацький спосіб життя. Водночас, виснажуючи природні ресурси та завдаючи безповоротну шкоду довкіллю, ми шкодимо самим собі, як істотній складовій частині цілісного організму створеного Богом світу, та наражаємо на небезпеку життя майбутніх поколінь.
6-а Неділя Великого посту
6-а Неділя Великого посту (Квітна)

"Шість днів перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де був Лазар, який був помер і якого воскресив Ісус. Там, отже, справили Йому вечерю, і Марта услуговувала. І Лазар був один з тих, які сіли з Ним до столу. Марія взяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогоцінного, помазала ноги Ісуса і обтерла їх своїм волоссям; і наповнився дім пахощами мира. Каже тоді один з Його учнів, Юда Іскаріот, що мав Його зрадити: Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним? Сказав він так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій; він мав при собі калитку і крав те, що туди кидали. Ісус промовив: Лишіть її. Вона зберегла те миро на день мого похорону. Бідних маєте з собою завжди, мене ж не маєте завжди. Тим часом багато юдеїв дізналися, що Він там, і зійшлися не тільки Ісуса ради, але також, щоб Лазаря побачити, якого Він воскресив з мертвих. Тоді первосвященики змовилися і Лазаря вбити, бо численні юдеї лишили їх через нього і увірували в Ісуса. На другий день сила людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, взяли пальмове гілля і вийшли Йому назустріч з окликами: Осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє, цар Ізраїлів! І, найшовши осля, Ісус сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіону, ось твій цар іде верхи на жереб’яті ослиці. Цього не збагнули Його учні спершу, але, коли Ісус прославився, вони згадали, що це було написано про Нього і що таке вчинено Йому. Та й народ, що був при Ньому, коли Він був викликав Лазаря з гробу і воскресив Його з мертвих, — свідчив про це. Тому й народ вийшов Йому назустріч, бо довідався, що Він учинив те чудо."
(Ів. 41 зач.; 12: 1-18)
Остання Неділя перед Великоднем називається «Квітною», «Вербною» або ж «Пальмовою». Така назва пов’язана із євангельською розповіддю про те, як люди вітали пальмовим гіллям в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Водночас, на спомин цієї події, християни і по сьогодні використовують в богослужіннях цього дня пальмове чи вербове гілля, яке священик освячує особливою молитвою та благословенням:
Зауважили помилку? Позначте виділенням фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter
