Окрім виклику постійної боротьби із взаємним віддаленням, як на мене, головним ворогом подружжя є споживацька культура ринкових цінностей, яка непомітно прокралася в сім’ю.

Я писав раніше, що у нинішньому світі дітей щоразу частіше виховують як споживачів батьківських послуг, при чому батьки самі себе бачать постачальниками послуг для дітей, уповноважених приймати ці послуги. Загубилася ідея посідання обов’язків дітьми як членами сім’ї та суспільства. Батьки, проваджені якнайліпшими намірами, посилено стараються надати своїм дітям усі можливі шанси не залишитися позаду в змаганнях за успіх у дорослому житті. Батьківство стає розвитком продукції.

Споживацька культура здійснила замах на подружжя та батьківство, і пливе разом із нами у теплі краї. Споживацьке ставлення до подружжя є всюдисущим і впливає на нас усіх, так само як глобальне потепління чи забруднення  повітря. Найвиразніше ми це відчуваємо тоді, коли виникає якийсь неспокій, пов’язаний з іншою людиною або нашим подружжям, і подумки ми ставимо собі питання на кшталт: «Яку користь я маю від цього зв’язку?» Або: «Я заслуговую на краще». Чи й узагалі: «Що я з цього маю?»

Папа Франциск висловив глибоку стурбованість і близькість з жителями Аргентини у зв'язку з проливними дощами, в результаті яких загинуло близько 60 осіб і кілька тисяч залишилися без даху над головою.

У своєму посланні від  4 квітня, за підписом кардинала Держсекретаря Тарчізіо Бертоне, Папа звернувся до жертв катаклізмів, а також всіх тих, хто задіяний у ліквідації  їхніх наслідків. Понтифік закликав "громадські та церковні структури, а також всіх людей доброї волі з любов'ю і в дусі християнської солідарності надавати необхідну допомогу  тим, хто втратив свої будинки і майно".

3 квітня, у конференційному залі Національного лісотехнічного університету України (НЛТУ), відбулася відкрита лекція на тему: «Екологічне навернення для порятунку створіння», яку провів проф. д-р Володимир Шеремета, керівник Бюро УГКЦ з питань екології.

Констатувавши факт чисельних екологічних проблем зі згубними наслідками для добробуту, здоров’я, а навіть і життя мільярдів людей, доповідач наголосив на тому, що все це лиш зовнішні ознаки явища, коріння якого необхідно шукати в кризі «екології людини», яку Церква називає гріхом. Гріх спричинює катастрофічні наслідки не тільки для самої людини і її соціального довкілля, але й, рівно ж, для всього створеного Богом світу.

1-2 квітня, в рамках Школи біоетики Українського католицького університету відбулась низка лекцій з курсу «Екологічної етики», який викладав д-р Володимир Шеремета, професор кафедри теології Івано-Франківської теологічної академії, керівник Бюро з питань екології УГКЦ.

В рамках курсу були розглянуті біблійно-богословські основи відповідальності за природу, а також основні принципи та критерії християнської екологічної етики. Слухачі мали нагоду ознайомитись з основними положеннями соціально-екологічного вчення Католицької Церкви, а також із ключовими аспектами церковної діяльності у сфері збереження Божого створіння.

2 квітня 2013 року в управлінні Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ відбулася робоча зустріч голів єпархіальних комісій, яка згідно з розпорядженням єпархіального єпископа проводиться першого вівторка кожного місяця.

На даній зустрічі було представлено о. Тараса Дзьобу, голову Екологічної комісії єпархії, яку преосв. Владика Михаїл Ковтун покликав до життя  декретом № 13-48 від 6 березня 2013 року. О. Тарас  розповів про основні цілі та завдання Бюро УГКЦ з питань екології, а також презентував план його діяльності у межах Єпархії.

Преосвященний владика Михаїл (Колтун), наголошуючи на важливості плекання відповідальності за довкілля, зазначив: «Ми повинні дбати про довкілля так, як ми дбаємо про дітей чи опікуємося недужими».

На початку третього тижня Великого посту студенти Колегіуму Українського католицького університету застановилися над значенням Божої любові у своєму особистому житті та ставленні до навколишнього природного середовища. Своїми роздумами на відповідну тему поділився д-р Володимир Шеремета, керівник Бюро УГКЦ з питань екології, який  зокрема наголосив на тому, що любов – це чеснота, що народжується з віри і є даром божественної любові, якою ми стаємо новим створінням у Христі. Стаючи новим створінням у Христі, ми об’являємо внутрішнє перетворення і обожествлення у Воскреслому, через якісно нову поведінку стосовно всього Всесвіту.

Любов є неповною і недосконалою якщо з неї виключити аспект автентичної любові до природи як до створіння Божого, цінність якого вимірюється не лиш з огляду на користь для людини, але й даром життєдайної любові Божої, яка дає буття кожній істоті. Д-р Шеремета звернув також увагу на вчення Церкви щодо гріховності шкідливого ставлення до природи, яке пояснюється передусім порушенням заповіді Любові.

Сьогодні, 2 квітня 2013 року, в приміщенні нового корпусу Івано-Франківської Теологічної Академії пройшли чергові збори протопресвітерів. Під час робочої зустрічі був присутній високопреосвященний владика Володимир (Війтишин), архієпископ і митрополит Івано-Франківської Архієпархії. Владика Володимир по черзі запрошував до слова ряд доповідачів, серед яких також і о. д-на Володимира Містермана, працівника Бюро УГКЦ з питань екології.

Диякон в короткій формі представив діяльність Екобюро, наголосивши на тому, що його присутність на зборах спричинена бажанням поділитися інформацією, яка висвітлює позицію Католицької Церкви щодо питань відповідальності за створіння, однак, через брак комунікації ще недоступна усім.

Вчора, 1-го квітня 2013 року, в семінарійній каплиці ім. священномученика Йосафата, Івано-Франківської духовної семінарії, перед вечірніми молитвами, відбулась вже третя зустріч, під час якої розважали над черговою чеснотою – чеснотою Любові. На цю чергову зустріч прибув о. д-н Володимир Містерман, працівник Бюро УГКЦ з питань екології, який наголосив на тому, що хоче разом призадуматись над цією чеснотою, щоб в її світлі зробити іспит власного сумління.

Про цю чесноту багато можемо знати, а інколи ще більше про неї можемо говорити, було наголошено на цій зустрічі, однак, в часі Великого Посту слід по-особливому застановитись і перевірити, чи наші ближні, включно з цілим створінням Божим – природою, відчувають на собі цю любов.