Сорок років після Чорнобиля Україна знову живе під тінню ядерної загрози – цього разу породженої не аварією, а свідомою агресією. Уроки 1986 року засвоєні не всіма: ворог перетворив атомні об’єкти на зброю шантажу, а світ знову опинився на небезпечній межі. Про це застерігає Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, у зверненні до роковин Чорнобильської катастрофи, закликаючи міжнародну спільноту діяти, поки нова трагедія не перевершила стару.

Вшановуючи пам’ять ліквідаторів катастрофи, Глава УГКЦ назвав їх живим утіленням найвищої жертовності. За словами Блаженнішого Святослава, ці люди «йшли у вогонь і долали наслідки атомного лиха не заради слави, а заради спасіння життя» і стали «живим щитом для всієї Європи та світу». Їхній подвиг він порівняв із самопожертвою сучасних українських воїнів: «Сьогодні, коли Україна знову палає у вогні війни, ми бачимо той самий дух самопожертви в наших воїнах і рятувальниках».

В умовах війни та кліматичних викликів екологічна безпека стає ключовим елементом національної безпеки України, адже бойові дії завдають шкоди довкіллю – від забруднення річок і ґрунтів до руйнування екосистем. Досвід інших країн, які впродовж десятиліть стикаються з озброєними конфліктами, дефіцитом ресурсів та екстремальною погодою, показує, як можна перетворити екологічні загрози на інструменти стійкості, дипломатії та відновлення. Стаття розглядає роль екологічної безпеки в Україні та приклади практичних кроків, які здатні допомогти Україні посилити свою безпеку – від сучасного моніторингу до залучення глобальної підтримки.

Чи доречно дбати про природу в час війни? Як «мізерні зусилля» звичайних християн можуть допомогти довкіллю в час, коли війна його руйнує на десятки років вперед?

Чи не наївно і чи потрібно піклуватись про природу в час війни? Це справді дуже актуальне нині питання. Адже кругом біль, страждання і смерть тисяч і тисяч людей… Чи до природи нині, якщо кожного дня захищаючи країну віддають своє життя кращі її сини та дочки?

Безперечно, що час війни важливо фокусуватись на головному, на тому щоб захистити себе, своїх рідних та близьких, свій народ та наш рідний дім — нашу Батьківщину. Однак природа — це не просто невіддільна (частина/ознака) частина дому який ми захищаємо, природа — це також і ми самі. Піклування про природу — це не лиш турбота про чистоту довкілля, але передусім піклування про життя, яке нині так нещадно нищить війна.

Перед сучасним людством постали глобальні соціально-екологічні виклики. Виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, брак доступу до питної води, знищення лісів, втрата біорізноманіття, кліматичні зміни, деградація екологічних систем – усе це лише деякі з численних симптомів важкого захворювання планети, яке науковці характеризують як глобальну екологічну кризу. Антропогенний вплив на довкілля не має аналогів в історії людства і за принципом бумеранга повертається до людини, загрожуючи її здоров’ю та життю, негативно впливаючи на суспільний добробут сучасників і прийдешніх поколінь.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну, що розпочалося 24 лютого 2022 року, спричинило руйнівний вплив на міську, промислову та сільськогосподарську інфраструктуру, а також завдало непоправної шкоди довкіллю. Пошкодження та замінування полів, руйнування інфраструктури, дефіцит ресурсів і порушення логістичних ланцюгів призвели до прямих і непрямих втрат на десятки мільярдів доларів для фермерських господарств. Поряд з економічними викликами агросектор зазнав і масштабних екологічних втрат: деградація ґрунтів, хімічне забруднення, ерозія, знищення систем зрошення та швидкого поширення інвазійної рослинності. 

За даними Світового банку людство щороку виробляє близько 2 мільярдів тонн відходів. За чверть століття, у 2050 році, цей показник може сягнути 3,4 мільярда тонн. Сміттєзвалища по всьому світу накопичують метан, який посилює парниковий ефект та сприяє зміні клімату. Крім того, відходи забруднюють ґрунтові води, річки й озера. Відтак їх мінімізація та переробка – одне з найбільш нагальних питань у сфері екології та збереження довкілля. І ті методи, які ми використовуємо для переробки сміття, можуть виявитися недостатньо ефективними у майбутньому. Чи зможе штучний інтелект допомогти нам впоратися з цим? Або ж створить для нас ще більше викликів, що поглиблять проблеми збереження довкілля?

У нашому світі, що постійно розвивається, концепція Cталого розвитку вийшла за рамки модного слова та стала наріжним каменем відповідального життя та бізнесу. Екологічність передбачає задоволення наших поточних потреб без шкоди для здатності майбутніх поколінь задовольняти свої власні. Ця зміна парадигми несе з собою низку переваг, які стосуються екологічних, економічних і соціальних аспектів суспільства.

З екологічної точки зору стійкість сприяє збереженню природних ресурсів. Мінімізуючи відходи та зменшуючи споживання невідновлюваних ресурсів, екосистеми можуть досягти більшого балансу, забезпечуючи збереження біорізноманіття та здоров’я нашої планети. Цей свідомий підхід також веде до пом’якшення наслідків зміни клімату, оскільки стійкі практики часто передбачають скорочення викидів парникових газів і стимулювання використання відновлюваної енергії.

Думки експертів про охорону заповідних територій, інтеграцію реформ, зелену відбудову та енергетичну стійкість.

Конференція з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference), що відбулася у червні, стала продовженням заходів, які розпочались у Лондоні у 2017 році як Конференція з питань реформ в Україні (Ukraine Reform Conference).

Цього року в Берліні конференція відбулася під гаслом – «Об’єднані для захисту. Об’єднані для відновлення. Разом сильніше» («United for defense. United for recovery. Stronger together»). Вона стала третім після зустрічей у Лугано (2022) та у Лондоні (2023) заходом з питань відновлення України.